26 жовтня у Чабанах, що під Києвом поховали самоспаленця Дмитра Шкарівського. 19 вересня колишній працівник та акціонер заводу "Київсільмаш", коли його прийшли виселяти із гуртожитку облив себе розчинником і підпалився. Більше половини його тіла було обпечено. Організм не витримав навантаження і в цей понеділок Дмитро Шкарівський помер. Родичам покійного повідомили, що справу про доведення до самогубства закрили. Прокурорські чинуші писали протокол після самоспалення під диктовку адвоката власника заводу. Так твердили сусіди у сюжеті на телеканалі НТН у день самоспалення. В Чабанах власником заводу «Київсільмаш» вважають Миколу Лобаса. Тож мають звичку персоналізувати свій конфлікт із підприємством. І мають для цього причини. 19 вересня вже обпечений Дмитро Шкарівський казав своїм сусідам та родичам, що Микола Лобас викинув його з гуртожитку "як собаку". Дмитро віддав роботі на заводі 16 років життя. На Київсільмаші працювали його батько і брат.
Гуртожиток був внесений до статутного фонду підприємства. І дирекція почала проти мешканців справжню війну. Їм відключали воду, тепло, електрику та газ. Мешканці готували собі їжу на вогнищі. Втім протистояння не завжди було мирним. Доходило до прямих сутичок із охороною. Легкова машина наїхала на одну з пікетниць. За два роки поки триває слідство багато людей почали вже сумніватися у тому чи дійсно бачили Миколу Лобаса за кермом машини. Шкарівський був переконаний у тому, що закон гарантує йому право на проживання у гуртожитку. І він мав серйозні підстави так думати. Юрист Олена Левицька твердить, що згідно, прийнятого ще в 1983 році Житловому кодексі виселяти громадянина, що пропрацював більше десяти років на підприємстві без надання іншого житла НЕ МАЮТЬ ПРАВА. Інакше судовий виконавець сам може повернути справу до суду та вимагати від судді уточнень. Втім, за Конституцією навіть таке формулювання є занадто жорстким до квартиронаймача. Бо Конституція забезпечує КОЖНІЙ ЛЮДИНІ ПРАВО НА ЖИТЛО. І влада має опікуватися наданням квартир соціально незахищеним верствам. Суддя Києво-Святошинського суду Коцюрба виніс рішення про виселення Шкарівського, а судовий виконавець Чижик його виконав. Ні про яке нове житло для відселеного у тих документах не йшлося. Коли мешканці гуртожитку, що вже давно не говорили із начальством про свої проблеми, влаштували пікет за участю "Захисту праці", то обласна влада, на яку покладено функцію захисту права на житло заявила, що захистити це право не може. Проте можновладці захотіли поспілкуватися із мешканцями гуртожитку подалі від пікетників. Правоохоронці та представники обласної влади кажуть, що поважають рішення суду і не можуть їх оспорювати. Втім, 375 стаття Кримінального кодексу передбачає ув’язнення судді на термін до п’яти років за винесення завідомо неправомірного рішення. Правда цією статтею майже ніколи не користуються. У облдержадміністрації запропонували чабанцям отримати у них житловий кредит. Проте робітничі сім'ї твердять, що не можуть ним скористаися. Світлана Пушкарьова зверталася за цим кредитом і їй пояснили, що, насправді, він не для селян. Під час подій на Майдані у листопаді 2004 року нині діючий голова Київської облдержадміністрації Євген Жовтяк обіцяв чабанцям вирішення їхніх проблем. Він пам’ятає свої слова, але не вважає що це була обіцянка щось реально зробоити. І звинувачує НТН у спробі перекручувати факти. Євген Жовтяк : "Ви маєте погану пам"ять, я вже казав вам що адміністрація може допомогти тільки одним шляхом - надати кредит." Про проблему гуртожитку знає і президент. Ще із співочого поля, коли він висувався на свою посаду. Чабанці відстояли своє на Майдані, сподіваючись, що нова влада допоможе їм вирішити їхні проблеми. Вони отримали багато гарних обіцянок. Але стояли вони у юрбі, а не на сцені.